Міокардит Це запальне захворювання серцевого м’яза. Зазвичай причиною є інфекція, причому частіше вірусна, однак може розвиватись також при ревматичних захворюваннях (ревматизм, системний червоний вовчак, системна склеродермія, дерматоміозит, системних васкулітах), алергічних захворюваннях, під впливом променевої радіації, хімічних та фізичних чинників довкілля, лікарських засобів. Поряд з безпосередньою інвазією збудника (віруса) в клітини міокарда з подальшою реплікацією, цитотоксичним ефектом та інфільтрацією серцевого м’яза клітинами запалення. Можливий розвиток захворюваня внаслідок токсичного впливу чи алергічної реакції. Клінічна картина. Основними ознаками є: біль у грудях, тахікардія, аритмії і/або серцева недостатність неясного генеза. Вірусному міокардиту зазвичай передують інфекції верхніх дихальних шляхів, фебрильна лихоманка ізахворювання шлунково-кишкового тракта. Фізикальні дані: тахікардія непропорційна до температури тіла, ослаблений перший тон на верхівці, додатковий ІІІ або четвертий тони серця, систолічний шум відносної мітральної і/або трикуспідальної недостатності, шум тертя перикарда (при міоперикардиті). Особливості неревматичного інфекційного міокардита: 1) зв’язок з вогнищевою інфекцією; 2) суб’єктивно-об’єктивна дисоціація; 3) клініко-лабораторна дисоціація; 4) відсутній ефект аспірина; 5) не дивлячись на численні рецидиви відсутні ознаки пошкодження клапанного апарата. Особливості ідіопатичного міокардита Фідлера: 1) кардіомегалія; 2) протодіастолічний ритм галопа; 3) мінливість (непостійність) порушень ритму та профвідності; 4) рефрактерна до інотропної терапії серцева недостатність; 5) тромбоемболічні ускладнення. Клінічні варіанти перебігу ідіопатичногоміокардита Фідлера: 1) асистолічний; 2) аритмічний; 3) тромбоемболічний; 4) псевдокоронарний; 5) астматичний; 6) декомпенсаційний; 7) змішаний. Діагностика. Лабораторні дані: помірний лейкоцитоз з нейтрофілією, прискорена ШОЕ, зростання у крові рівня тропонінів Т, І; МВ-КФК; АсАТ; підвищення титра противірусних антитіл. Рентгенографія органів грудної клітки: розширення меж серця, кардіомегалія при міокардиті Фідлера. ЕКГ: минаючі зміни сегмента ST і зубця Т, порушення ритму і провідності (мінливість аритмій при міокардиті Фідлера). ЕхоКГ: дифузні та вогнищеві (сегментарні) порушення скоротливості, посилення ехосигналів. Ізотопне дослідження серця з 76G, 99mTе пірофосфатом і моноклональними антитілами до актоміозина, міченими 111Іn – дає можливість отримати візуальне зображеня вогнищ некрозів, трапування (сканограма серця). Ендоміокардіальна біопсія – дає можливість диференціювати із дилатаційною карділміопатією. Лікування у активній фазі: Етіотропна терапія Віруси: - енторовіруси, віруси Коксакі А і В, ЕСНО-віруси, вірус поліомієліта - методики лікування не розроблені; віруси грипу А і В: римантадин - 100 мг всередину 2 рази на добу упродовж 7 діб; віруси оперізуючого лишая, вітряної віспи, простого герпеса, Епштейна-Бара, цитомегаловірус: ацикловір, 5-10 мг/кг внутрішньовенно, інфузія кожні 8 годин, 10 днів; ганцикловір, 5 мг/кг внутрішньовенно, інфузія кожні 12 годин, 10 днів. Віруси епідемічного паротита, кіру, червонички: підтримуюча (симптоматична) терапія, імунізація з метою первинної профілактики; Мікоплазма: макроліди-сумамед, по 500 мг всередину у перший день і по 250 мг 1 раз на день всередину упродовж наступних 4-х днів або кларитроміцин, по 500 мг 3 рази на день всередину упродовж 7 днів; Токсоплазма: хлоридин (тандурин), по 25 мг 2 рази на день після їди упродовж 5 днів; 3-4 такі цикли з перервами на 7-10 днів. Одночасно з хлоридином хворий мусить приймати бісептол-480 мг по 2 таблетки 2 рази на день 7-10 днів, фолієву кислоту і полівітамінні препарапти у звичайних дозах. Після завершення курсу хворому призначають підтримуючу терапію: хлоридин по 1 таблетці вранці і ввечері з 2-3 денними перервами до досягнення сумарної підтримуючої дози 750 мг. Бактерії (стрептококи, стафілококи): до встановлення їх чутлив...